1. Нормалізація
Дорослий фіксує і пояснює дитині
ситуацію: я бачу, що ти боїшся. Так, це ж дуже гучний і неприємний звук, який
насправді лякає. Але коли ми чуємо сирену – це значить, що наші ЗСУ зафіксували
загрозу і зараз її знешкоджують. Цей звук сповіщає, що про нашу безпеку дбають.
І нам потрібно подбати про себе – тому ми йдемо в безпечне місце.
2. Підтримка
Важливо дати дитині сигнал про
підтримку: я з тобою і буду з тобою весь час. А далі – запропонувати дію:
хочеш, я візьму тебе на руки/обійму, а ти візьмеш свою іграшку? Безпорадність –
травматична, тому дитина має відчувати, що може вплинути на щось: тримати
іграшку, піклуватись про тварину, взяти воду, рахувати кроки – це надаватиме їй
відчуття своєї сили.
3. Завершення
Після того, як загроза минула, слід
обов’язково наголосити на цьому. Скажіть дитині: «Все минулося. Ми в безпеці.
Спасибі, ти був (була) таким сміливим, міцним. Ми чули так багато гучних звуків
(їх можна назвати), але ми впорались».
Закцентуйте увагу дитини на її силі.
Можна сказати, що пишаєтесь її стійкістю і тим, як вона піклувалася про свою
іграшку, молодшого брата чи сестру, про себе самого, чітко виконувала ваші
вказівки тощо.
Можна пограти в терапевтичну «гру»:
розтерти вуха і уявити, що з них «висипається» в долоню чи на землю те, що їм
заважає. Можна уявити себе собакою, який щойно вийшов з води і струшує з себе всю
воду.
Далі «будуємо» місток до наступних дій:
для цього запитуємо у дитини про те, що будемо робити далі, коли вийдемо з
укриття.
Прості «практики», щоб зняти напругу
аудіального каналу
Світлана Ройз також порадила кілька
прийомів, які допоможуть відволіктися та знизити напругу, повʼязану з гучними
звуками. Використовуйте їх відповідно до ситуації, можливостей та уподобань
дитини. Тож ви можете запропонувати дитині:
* Співати пісні.
* Послухати аудіоказку в навушниках.
* На кожну сирену промовляти дражнилки на російську армію – знецінювання і прояви вербальної агресії (дозволені батьками) допомагають дітям відреагувати емоції.
* Помасажувати вуха (наче ми робимо масаж
вух слонику) та простукати зону за вухами.
* Застосувати дихальні практики з гучним
видихом (можна робити видих з відкритим ротом).
* Пограти в слоника, який обмахується
вухами: прикладаємо долоні до вух – відкриваємо – закриваємо.
* Пограти в «комахи» – одну з
«псевдоагресивних» ігор: уявляємо, що в приміщенні багато комарів і ловимо їх,
плескаючи гучно в долоні, але не торкаючись інших гравців, а поруч із ними.
* Викликати позіхання: проводимо пальцями
від козелка вуха до щелепного суглоба і пропонуємо дитині позіхати.
* Смоктати льодяник, сухофрукт або жувати
жувальну цукерку чи гумку.
* Якщо дозволяють обставини – пускати
мильні бульбашки, щоб стимулювати потужний видих.
Немає коментарів:
Дописати коментар