Пам'ятка
для батьків: порядок реагування на випадки булінгу (цькування)та способи повідомлення
1. Підтримка
та розмова з дитиною:
·
Насамперед, запевніть дитину, що вона не винна у ситуації
булінгу і що ви її підтримуєте.
·
Вислухайте дитину, дайте їй можливість висловитися про те, що
сталося, не перебиваючи та не критикуючи.
·
Поясніть дитині, що булінг – це неприпустима поведінка, і вона
має право на захист.
·
Навчіть дитину неагресивним способам протистояти булінгу,
наприклад, ігнорувати кривдника, звертатися до дорослих, або ж уникати
ситуацій, де можливе цькування.
2. Збір
інформації та документування:
·
Запишіть дату, час, місце та обставини випадку булінгу, а також
імена тих, хто був залучений (і дитина, яка зазнала булінгу, і ті, хто
знущався, та свідки).
·
Зверніться до психолога, вихователя або адміністрації закладу.
3.
Звернення до закладу:
·
Напишіть офіційну заяву на ім'я директора про випадок булінгу.
·
Вкажіть у заяві всі деталі випадку, як ви їх зафіксували, та
додайте докази, якщо є.
·
Попросіть заклад провести розслідування та вжити заходів щодо припинення
булінгу.
4.
Співпраця із закладом:
·
Беріть активну участь у роботі комісії з розгляду випадків
булінгу, якщо така створюється.
·
Співпрацюйте з психологом, адміністрацією
закладу для
вирішення проблеми.
·
Слідкуйте за виконанням рекомендацій комісії та вжитих заходів.
5.
Підтримка та психологічна допомога:
·
Продовжуйте підтримувати дитину вдома, створюючи атмосферу
довіри та безпеки.
·
Зверніться за допомогою до психолога або психотерапевта для
дитини, якщо це необхідно.
·
Якщо дитина відчуває страх, тривогу або депресію через булінг,
зверніться до фахівців для отримання професійної допомоги.
6.
Важливо пам'ятати:
·
Булінг – це серйозна проблема, яка потребує негайного реагування
та вирішення.
·
Не зволікайте зі зверненням до
закладу та
фахівців.
·
Спільними зусиллями батьків, закладу та спеціалістів можна
створити безпечне середовище для дітей.
Додаткові
поради:
·
Навчіть дитину розпізнавати булінг і реагувати на нього.
·
Розвивайте у дитини впевненість у собі, навички спілкування та
вміння вирішувати конфлікти.
· Слідкуйте за емоційним станом дитини та вчасно звертайте увагу на зміни у її поведінці
. Пам`ятка для батьків « Насилля в сім`ї : міф чи реальність»
1. Пам’ятайте, що першим університетом життя для дитини є
та сім’я в якій народилася дитина. Завдання обох батьків полягає в тому, що
створити в сім’ї атмосферу любові, довіри, духовного настрою та комфорту.
2. Не дивіться на дитину як на особисту власність. Ви
дали дитині фізичне тіло, а душа її належить світові. Сприймайте дитину як
особистість єдину, унікальну і неповторну.
3. Не виражайте часто свого незадоволення, критики — це
тільки породжує антагонізм в стосунках дітей і батьків.
4. Давайте дітям можливість відчувати Ваше визнання і
схвалення.
5. Ніколи не старайтесь запевнити дитину в тому, що вона
погана.
6. Будьте тактовними в стосунках з дітьми.
7. Давайте приклад емоційного самоконтролю і витримки.
8. Показуйте приклад позитивних дій та вчинків дітям не
на словах, а в конкретних справах.
9. Насильство над дітьми — це протиприродній акт, який
забороняється законом. Так, в Сімейному кодексі сказано таке: «Забороняються
фізичні покарання дітей батьками та інші види покарань, які принижують людську
гідність. Дитина має право на належне батьківське виховання».
10.
Завжди давайте
дитині шанс на право бути кращою.
11.
Пам’ятайте, що в
сім’ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до
оточення, як упоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.
Хай ваша сім’я буде для дитини взірцем людяності, доброти, любові. І тоді нам
не треба буде наголошувати на правах дитини, бо їх ніхто не буде порушувати, а
обов’язки батьків по стану утримання і виховання дітей будуть сприйматися не як
обтяжливий тягар, а як органічний прояв любові до дитини, підтримки в ній
людської гідності та самоповаги.
Мобінг (від англ. mob - юрба) - форма
психологічного тиску у вигляді цькування співробітника у колективі, зазвичай з
метою його звільнення.
Уперше явище описано на початку 80-х рр. ХХ в.
Німецький фахівець в галузі індустріальної психології Хайнц Лейманн після
проведених досліджень у скандинавських країнах описав мобінг і охарактеризував
його як психологічний терор, що включає систематично повторюване вороже й
неетичне поводження одного або декількох людей, спрямоване проти іншої людини,
в основному однієї. Інструменти мобінгу - утаювання
інформації, ізоляція, обливання брудом, безперестанна критика, поширення
пліток, висміювання, окрики тощо.
Мобінг особливо розповсюджений в
середовищі офісних працівників. Процес виживання містить у собі п'ять фаз:
-
перша - наявність тривалого й недозволеного
конфлікту;
-
друга - агресивні дії й ворожі
відносини;
-
на третій фазі
в конфлікт утягується керівництво й інші співробітники, переслідуваний піддається
наклепу;
-
на четвертій фазі на робітника ставиться клеймо,
і насамкінець - звільнення.
Профспілки
німецької корпорації IG Metall установили, що в 33% випадків нападником є керівництво. Підлеглий допускає спровоковані помилки, які
гіперболізуються й представляються як такі, що майже звели фірму до катаклізму.
У книзі «Насильство на роботі» («Violence at Work»), виданою Міжнародною
організацією праці (ООН) в 1998 р. мобінг наводиться в одному переліку з
вбивствами, зґвалтуваннями й пограбуваннями. Пояснення цьому таке: необразливий
на перший погляд у порівнянні з іншими видами фізичного насильства мобінг іноді
закінчується зведенням рахунків з життям.
Цивілізований світ поступово привчається протистояти
мобінгу легітимними методами. У січні 2002 р. Франція ввела антимобінговий
закон. У канадській провінції Квебек і в Колумбії прийняте законодавство проти
агресії на робочому місці. А Німеччина визнала, що мобінг створює умови, які
призводять до різних захворювань. У Швеції керівники підприємств повинні так
організувати працю, щоб запобігти й не допустити психологічного терору на
робочому місці. З появою ознак мобінгу роботодавець зобов'язаний вжити
контрзаходи.
Психологічна проблема мобінгу в освітньому середовищі
Розбудова системи
освіти відбувається у складних
соціокультурних умовах та в ситуації загострення негативних явищ в освітньому
середовищі. Зокрема, майже в кожному освітньому середовищі існує проблема
мобінгу.
Проблема мобінгу, як
психологічна, була окреслена ще в 70-80-х роках минулого століття у Швеції,
потім в Німеччині, Польщі та інших країнах Європи. Важливим є те, що це слово
пов’язане з довготривалим виключенням особистості, учня, дитини з групи, класу,
колективу.
Мобінг - це регулярне та
цілеспрямоване нанесення фізичної й душевної шкоди людині, дитині. Це
довготривале «відторгнення», людини, дитини більшістю членів класу чи групи,
колективу. Як показують дослідження, актуальним в учнівських колективах стало
поняття «мобінгу» (від англ. -натовп, глум й означає психологічний терор, який
здійснює група по відношенню до особистості).
Види мобінгу:
· бойкот,
· причіпки,
· кепкування,
· дезінформація,
· доносительство,
· спричинення шкоди
здоров'ю,
· дрібні крадіжки або
псування особистих речей.
Крім того, в залежності від
походження, мобінг поділяють на вертикальний (боссинг) - від
керівництва, або відповідно від підлеглих, і горизонтальний - від колег або дітей.
Передумови мобінгу з боку жертви:
конкуренція з вже існуючим авторитетом (через відхилення від психологічних
рамок колективу, начальства); тиль поведінки, як у жертви (слабкість, жалібність,
хлюпкість).
Найчастіше
жертвами насилля стають діти, які мають:
-
фізичні недоліки або вади – ті, що носять окуляри, діти
зі зниженим слухом або з руховими порушеннями;
-
особливості поведінки – замкнуті або імпульсивні;
-
особливості зовнішності – руде волосся, веснянки,
виступаючі вуха, криві ноги, особлива форма голови, вага тіла (повнота або
худорлявість) тощо;
-
страх перед школою;
-
відсутність досвіду життя в колективі (так звані
«домашні» діти);
-
хвороби – епілепсія, заїкання, порушення мовлення, дисграфія (порушення письмової мови),
дислексія (порушення читання), дискалькулія (порушення здатності до рахування)
і т.д.
-
низький рівень інтелекту і труднощі у навчанні.
Для дітей, або ж дорослих які
отримали статус відторгнутих, або ізолянтів, характерним є об’єднання в
мікрогрупи, які переростають у так звані «групи ризику». Відсутність
корекційного впливу на таких дітей, інтеграція даних мікрогруп сприяє формуванню
відхилень у поведінці, а це впливає на стан правопорушень у навчальному закладі
і створює негативний мікроклімат в дитячому колективі. Об’єднуючись між собою,
такі діти порушують робочу атмосферу на заняттях, викликають негативізм і
роздратування у педагогів, висміюють або принижують однолітків, конструктивно
налаштованих на навчання.
Сучасні діти про людську
жорстокість знають більше, ніж їхні ровесники 20-30 років тому. Причиною цього
є демонстрація сцен насильства у ЗМІ. Спостерігається пережите насильство не
лише в кіно, а й на власному досвіді, а саме в сім’ях, сценах приниження в
класі (бійки, вимагання грошей, психологічний тиск, словесні образи). Причиною
мобінгу може бути не тільки агресія або страх, а також нудьга і монотонність,
бажання розвіятись чи виділитись серед інших. Наслідки таких «розваг»
відображаються на особистості і супроводжуються психосоматичними порушеннями.
Як не прикро, але однією з причин
«мобінгу» є й нестабільність сучасної сім’ї (багато дітей живе з одним із
батьків, значна частина дітей проживає з родичами або опікунами у зв’язку з
виїздом батьків за кордон, існує багато функціонально неспроможних,
деструктивних сімей). У зв’язку з цим у дітей в таких сім’ях з’являються
емоційні розлади, депресивні стани, агресивність, що значною мірою впливає на
взаємовідносини в дитячому колективі.
Мобінг вкрай негативно впливає на
соціалізацію жертви, дезадаптуючи її з усіма витікаючими звідси наслідками, а
саме: руйнування або ж затримка формування сфер, в яких здійснюється
становлення особистості – діяльності, спілкуванні, самосвідомості.
Наслідки
мобінгу:
-
неадекватне сприйняття власної індивідуальності –
занижена самооцінка, комплекс неповноцінності, беззахисність;
-
неадекватне сприйняття реальності – формування
дезадаптаційних захисних психологічних механізмів;
-
тривога, стрес, фобії, депресії, неврози, страх;
-
відхилення в поведінці –
адиктивна, антисоціальна (крайньої формою якої є кримінальна), суїцидальна;
-
формування залежностей: алкогольна, тютюнова, наркотична,
психологічна і т.д.;
-
порушення в комунікативній сфері (крайнім випадком є
розлади мовлення) - страх спілкування з
людьми, крайню недовіру до людей, відсторонення від спілкування з колективом (в
школі це проявляється у вигляді прогулів).
Напрямки
превентивної роботи:
-
підтримуйте позитивний статус дитини (потенційної жертви
мобінгу);
-
підкреслюйте важливість спільної роботи у колективі;
-
формуйте навички
самоконтролю, асертивної поведінки та позитивне ставлення до себе;
-
засуджуйте твердо й постійно деструктивну й антисоціальну
поведінку;
-
використовуйте в роз’яснювальній профілактичній діяльності такий матеріал, що
спонукатиме слухачів до міркувань та осмислення власної поведінки;
-
заохочуйте до позитивних зрушень в особистісному
зростанні, тобто підтримуйте у них прагнення до самовдосконалення.
Основні завдання
соціально-педагогічної і корекційної роботи
з жертвами насилля:
·
створити психологічний комфорт для отримання жертвами
мобінгу позитивного досвіду підтримки і довіри;
·
сформувати навички упевненої поведінки, розвинути
впевненість в собі, позитивне самосприйняття;
·
допомогти розвинути навички конструктивного спілкування,
комунікативну компетентність;
·
мінімізувати відчуття людиною своєї одинокості шляхом
формування потреби у приналежності до групи;
·
підвищувати рівень емоційної комфортності шляхом зниження
тривожності;
·
працюючи з колективом, в якому зафіксовано явище мобінгу,
необхідно в напрямку зниження агресивності, формування толерантності,
емпатійності з метою вторинної профілактики виникнення мобінгу.
Рекомендації щодо
уникнення мобінгу:
·
намагайтеся підтримувати стосунки з усіма учасниками
колективу.
·
не розпускайте плітки, а почувши плітку, не переказуйте
її іншим.
·
відстоюйте свою думку, не дозволяйте принижувати себе.
·
дотримуйте традиції колективу.
·
беріть участь у спільних колективних заходах.
·
якщо виникають проблеми у стосунках з однолітками або
вчителями, зверніться до дорослих яким ви довіряєте (краще до психолога).
«Захист дітей від онлайн-насильства»
Згідно зі
звітом організації Internet Watch Foundation за 2022 рік в інтернеті виявили
найбільше за всі роки матеріалів категорії «А» про сексуальне насильство над дітьми. До цієї категорії
входять матеріали з найжорстокішими видами сексуального насильства, що з 2020
року зросло в понад двічі. Водночас найбільше жертв – серед немовлят та дітей
молодшого віку.
ГО
#stop_sexтинг у партнерстві з Ресурсним центром недержавних організацій, за
фінансової підтримки Українського гуманітарного фонду зібрали 5 простих порад
для батьків, як захистити дітей від загроз в інтернеті.
·
Розвивайте відкриту культуру спілкування
Дуже
важливо говорити з дітьми про безпеку в інтернеті та кіберзагрози, навіть якщо
некомфортно чи ви думаєте, що діти знають більше, ніж ви. Варто спілкуватися
злими про це з раннього віку. Адже навіть якщо ви не дозволяєте дітям
користуватися інтернетом удома, вони можуть мати доступ до мережі у друга
в гостях.
Залучіться
підтримкою дитини та разом встановіть сімейні правила про користування інтернетом
для всіх членів родини, наприклад, спільні сніданки та вечері без гаджетів.
Крім того, ви можете завантажити зразок
сімейної угоди, яка допоможе в ігровій формі встановити спеціальні правила для
використання гаджетів у сім'ї. Пропишіть, де можна використовувати гаджет (поза
ванною кімнатою, наприклад, оскільки часто там діти роблять нюдси), як довго
можна ним користуватися, де заряджати (поза спальнею), який час дня та тижня
родина проводить зовсім без гаджетів (наприклад, з 21 до 7 ранку або в
неділю).
·
Слухайте та чуйте дитину
Не лякайтесь, якщо дитина звертається до
вас із приводу чогось неприйнятного, що вона бачила чи пережила в інтернеті.
Заспокойте її, уважно вислухайте та запевніть, що це не її провина, дайте
відповіді на запитання та допоможіть повідомити про будь-яку неприйнятну
поведінку чи вміст вебсайту або додатку. Заохочуйте дитину звертатися до вас за
порадою, якщо вона не впевнена в чомусь в інтернеті.
·
Говоріть про кордони та межі між реальним та віртуальним
Діти люблять ділитися фото, відео,
повідомленнями з іншими. Тому важливо, щоб вони розуміли, що прийнятно
публікувати про себе в інтернеті, а що ні.
Поясніть
простими словами, чому певну інформацію, зокрема повне ім’я, дату народження,
домашню адресу, електронну пошту, номери телефонів та імена членів сім’ї,
друзів або домашніх тварин не варто публікувати чи ділитися в повідомленнях. Її
можуть використати кіберзлочинці для шахрайських дій або для визначення
місцеперебування. Водночас не лякайте дитину та не вдавайтеся у
подробиці.
Немає коментарів:
Дописати коментар