Негативний вплив інформаційного середовища на розвиток дитини дошкільного віку
Здійснивши комплексне дослідження впливу медіа на всі складники здоров’я дитини дошкільного віку (фізичне, психічне, соціальне й духовне), з`ясувалось, що комп’ютерна техніка сприяє погіршенню кожного з компонентів . Особливої уваги потребує дослідження впливу комп’ютера на фізичне здоров’я, оскільки в дошкільному віці відбувається розвиток систем дитячого організму. Ю. Семеняко, спираючись на праці І. Кіндрат, акцентувала увагу на тому, що «тривала робота за комп’ютером негативно позначається на багатьох функціях дитячого організму: нервовій діяльності, ендокринній, імунній та репродуктивній системах, органах зору й кістково-м’язовому апараті, тому недотримання санітарних норм використання комп’ютера може стати причиною: загального нездужання (сонливість або, навпаки, безсоння, швидка втомлюваність, головний біль, біль у ногах, зап’ястках, шиї, спині та ін.); захворювань органів зору (швидка стомлюваність, свербіння, сльозливість, порушення візуального сприйняття на дальній та близькій відстанях); погіршення зосередженості та працездатності; захворювань опорно-рухового апарату (розвиток патологічних викривлень хребта, остеохондроз, зміщення або деформація міжхребцевих дисків та ін.); захворювань рук; гіподинамії». Проведені Британськими вченими дослідження дітей у віці від 2 до 5 років довели існування прямого зв’язку між використанням дитиною аудіовізуальних медіа і погіршенням комунікативних здібностей. Однобічність контакту з телевізором (комп’ютером, планшетом), коли він «розмовляє» з малюком, не зупиняючись і не відповідаючи на запитання, призводить до того, що дитині стає важко спілкуватися з однолітками й дорослими, вона пізніше починає говорити. Однією з причин цієї проблеми є превалювання у структурі спілкування з дорослими «німого ефіру» (батьки разом із дітьми сидять біля екрана телевізора або одна із сторін біля комп’ютера) або спілкування лише за потребами: «Дай», «Відійди», «Не чіпай», «Так», «Ні» тощо».
Оскільки в останні десятиріччя з’явився новий психоактивний чинник, від якого виникає залежність, – інтернет, учені приділяють цій залежності посилену увагу в наукових розвідках, описуючи тривожні симптоми. Зокрема, О. Петрунько зазначає, що «у дітей спостерігається зниження критичності через велику кількість недостовірної інформації; втеча від реального життя у віртуальний світ, втрата відчуття Я-реального; відбувається затримка розвитку всіх психічних процесів» . На основі бесід з дітьми 5–6 років Ю. Семеняко з’ясувала, що 60–65% з опитаних (причому не лише хлопчики, а й дівчатка) «захоплюються комп’ютерними іграми деструктивного змісту («Бетмен», «Трансформери», різноманітні «стрілялки»); окремі діти зазначили, що їх не лякає в іграх вигляд крові та вбивства («просто вбили – і все»). Жорстокі комп’ютерні ігри формують відповідні характери». Медіа не лише негативно впливають на фізичне, психічне здоров’я дітей, а й на формування їхніх виховних цінностей, зразків поведінки, що висвітлює К. Крутій. Науковець зазначає: «На превеликий жаль, низка мультиплікаційних фільмів і серіалів відверто пропагує антисоціальну поведінку, неповагу, цинізм, жорстокість до людей, дискредитує статус дорослих, спонукає до здійснення протиправних дій тощо.
Позитивний вплив медіа на розвиток дитинИ
Звичайно, медіа не лише деструктивно впливають на дитину, а й позитивно. Так ученими відображено основні позитивні функції медіа: навчальна, виховна, розвивальна, розважальна, комунікативна.
Аналіз друкованих медіа для дітей допоміг розподілити газети й журнали для дітей на п’ять основних видів: пізнавальні, розважальні, навчальні, художні (культурологічні), наукові (науково-популярні). Такий поділ ґрунтується на виховних засадах та симбіозі трьох основних педагогічних функцій (виховна, навчальна, розвивальна), що їх має виконувати дитяча періодика, а також на зацікавленні дітей певною інформацією.
Р. Кондратенко серед розмаїття сучасної періодики, зміст якої сприяє вихованню креативного мислення в старших дошкільників, виокремила такі дитячі журнали:
– пізнавально-розважальні (наприклад, «Пізнайко», «Умійко», «Стежка», «Яблунька», «Малятко», «Жирафа Рафа», «Професор Крейд», «Смайлик»);
– навчальні, які допомагають дитині в навчанні (наприклад, «Posnayko» (для дітей віком 4–8 років, що вивчають англійську мову), «Абетка», «Абетка в картинках», «Математика в картинках», «Ангеляткова наука»);
– культурологічні, основані на художньому матеріалі, вітчизняній, світовій класиці та фольклорі (наприклад, «Джміль», «Соняшник»).
Необхідно зазначити, що, крім виокремлених у класифікації, в Україні видаються ще такі журнали для дітей дошкільного віку: «Колобочок», «Весела малеча», «Мамине сонечко», «Котя малюк», «Маленька фея та сім гномів», «Зернятко», «Стежка», «Маленький розумник» та ін. Багато з них мають сайти, сторінки в соціальних мережах, а передплату можна оформити не лише в поштовому відділенні, а й онлайн. Отже, в Україні публікуються різноманітні газети й журнали, які сприяють як навчанню й вихованню, так і розвитку й проведенню вільного часу дітей.
Проте вчені з’ясували, що у ЗДО, а згодом і в початкових школах друковані медіа використовуються недостатньо, зокрема дитячі журнали, газети. Н. Ашиток з’ясувала, що «проблема сприйняття літературних творів різних жанрів дітьми дошкільного віку складна й багатоаспектна. Дитина проходить тривалий шлях від наївної співучасті у зображуваних подіях до складніших форм аксіологічного сприйняття, а тому ознайомлення дошкільнят з художньою літературою слід починати з народної творчості (приказок, загадок, пісень, забавлянок, народних казок тощо). Фольклор є своєрідною школою соціального досвіду, унікальним засобом для передачі народної мудрості і виховання дітей на ранньому етапі їх розвитку» . Тому як дитячі журнали, так і книжки з казками, фольклорними творами є необхідними для використання в роботі з дошкільниками.
Незважаючи на значний потенціал друкованих медіа, діти все частіше надають перевагу телебаченню, мультимедійним презентаціям, інтернету .Серед програм, які сприяють вихованню й розвитку дитини, науковці називають такі телевізійні програми: «Уроки тітоньки Сови», «Читаночка», «Вечірня казка» тощо. Значним освітнім потенціалом володіють і мультфільми.
Водночас окремі науковці, зокрема й К. Крутій, вказують не нестачу високоякісних мультиплікаційних фільмів для дітей, які б виконували освітні функції. Причина в тому, що часто негативні герої є більш привабливими, легше досягають успіху, причому їхня поведінка далеко не найкраща.
Отже, з одного боку, у нас є достатньо необхідних друкованих видань, які мало використовують діти з батьками, з іншого – відчувається нестача якісної телевізійної продукції для дітей при перенасиченні екранів мультфільмами, у яких демонструються далеко не найкращі зразки поведінки для малечі. (За матеріалами моногафії ІРИНА КУЗЬМА "ФОРМУВАННЯ МЕДІАГРАМОТНОСТІ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ: ТЕОРІЯ І ТЕХНОЛОГІЯ"
Немає коментарів:
Дописати коментар